Про мене

                                               Будьмо знайомі!

                                               Бажання – найсильніша енергія Всесвіту

       Я – учитель, я – жінка.

      Любов до дитини живе в мені від  природи. Призначення жінки на Землі – народжувати, виховувати дітей. Я не можу сказати, коли  вирішила стати на педагогічну ниву, коли сказала собі одного разу : « Я буду вчителем». Я зростала і знала, що мене чекає педагогічний інститут, що для цього треба перечитати стоси літератури… І залюбки занурювалася у світ книг. У батьківському домі було багато книг, щовечора кожен брав свою книгу. У великій вітальні завжди панувала тиша. Та це було лише ззовні, а насправді в нашій уяві було багато цікавих  і неймовірних пригод. Я вдячна батькам за любов до книги.

      Моя царина – література. Що може бути ближчим до життя? Література розширює кругозір, знайомить  з історичними фактами, допомагає розібратися у стосунках між людьми.

      Я не маю права на помилку. Мій обов'язок – допомогти знайти себе на життєвому шляху.

    Моє кредо: « Найважливіше в педагогічній діяльності – це гармонія в стосунках із учнями, їх батьками та колегами, постійний творчий пошук і самовдосконалення».

   Суть досвіду вбачаю у впровадженні в роботу принципу дитиноцентризму.

   Для покращення якості знань учнів сьогодення  вимагає пошуків нових шляхів навчання. А одне з головних завдань учителя – допомогти учневі навчатися самостійно здобувати знання.

     Сучасний педагог на уроці – психолог і актор,  режисер і наставник одночасно. Тому, готуючись до уроків, враховую не тільки особливості кожного класного колективу, але й психологію, вікові особливості, потенційні можливості кожного учня.

   Переступаючи поріг школи, я усвідомлюю, що приходжу до учнів, щоб розпізнати в кожному з них людську особистість, здатну розвиватися та прогресувати. Мій обов'язок - прийняти кожного з них таким, який він є, а не яким я хотіла б його бачити.

   Ми живемо в неспокійний час – час великих змін і сподівань. Сьогодні необхідно мислити , працювати по – новому та по – новому будувати процес освіти.  Це означає, що не можна виправляти і перекреслювати написане. Чому в дорослому житті архітектори спочатку роблять ескіз, креслення , обговорюють його з усіма, отримують зауваження, двадцять разів переробляють, прагнучи досконалості. Редактори корегують тексти. Навіть у спорті дають три спроби , а вже потім вибирають кращу, а не середню. І тільки школяра змушують відповідати відразу, не даючи право на помилку. Для мене та моїх вихованців навчання – це пізнання нового, помилки, їх виправлення і поліпшення своєї роботи. Я здійснюю індивідуальний підхід до учнів, бо вважаю, що викликати дітей до дошки, яким важко виступати публічно – це неефективно витрачати час, краще « сам на сам», дозволяю відповідати не піднімаючись. Це допомагає особливо сором'язливим дітям не розгубитися , більш чітко висловити свою думку. Записувати інформацію з підручника – неефективно, бо ця « суха»  інформація доступна в  Інтернеті. Я прихильниця « ідеї надання повторних шансів», щоб викликати інтерес до самого процесу, бо переконана, що помилятися – значить пізнавати світ. А як же запам'ятати велику кількість інформації? На жаль, не всі учні здатні якісно засвоїти програмний матеріал; намагаючись запам'ятати, перевантажують пам'ять, урешті–решт  втрачають цікавість до навчання. У нагоді стають флешкарти, на яких зображено ключові моменти, символіка певного твору. Вони використовуються як засіб актуалізації та закріплення знань.

      Останнім часом використовую на уроках вивчення нового матеріалу ейдотехніку. Ейдетизм – здатність яскраво уявляти собі предмети, яких немає в полі зору. Це використання образного типу інформації. У пам'яті залишається те, що має емоційне позначення. Ейдична пам'ять тривала. Формула такого навчання : уява + позитивні емоції = засвоєння. Ця техніка дає можливість розкрити свій потенціал, не «потонути» у вирі нової інформації.

    Захоплююся тайм -менеджментом, йогою - це повертає мені енергію та радість, яку я несу в клас дітям. Активно використовую на уроках зарубіжної літератури  ще одне моє захоплення – скрапбукінг. Спочатку створюємо скраплистівки, скрапальбоми у вигляді наочності, пізніше звертаємося до символічного змісту робіт. Робота з символами дозволить поглибити уявлення учнів про героїв твору, розкрити окремі сюжетні лінії і ставлення вчителя до твору. Дітям це цікаво й пізнавально. Розгадати символи, побачити авторський задум – усе це мотивує учнів. Скрапроботи використовую на різних етапах уроку.

  Сухомлинський писав: « … природа поклала на тебе ( жінко) незрівнянно більшу відповідальність, ніж на чоловіка. Ти повинна мати те, чим пишається кожна людина: власну гідність, свідомість високої мети життя, творчі здібності, покликання».

       Я йду вперед, кожний свій крок роблю впевнено і зважено.  Хвилююся через невдачі, не боюся вибачатися, якщо я не права, не шукаю легкого шляху.

     

     Я свідомо прийняла рішення бути вчителем. І я свідомо хочу бути вчителем, який любить, але мудрий у своїй любові, який спонукає вихованців вивчати те, що їм слід вивчати, який підбадьорює дитину в момент помилки, який підтримує лад і порядок у дитячому колективі, допомагає кожній дитині йти власним шляхом саморозвитку.   І щоб у мене не трапилось, я завжди буду :

-          заходити в клас із усмішкою;

-          буду стриманою та терплячою;

-          не шукатиму легких шляхів;

-          радітиму успіхам своїх учнів;

-          співпереживатиму їхнім невдачам;

-          не боятимуся вибачатися , якщо я не права;

-          нестиму дітям добру енергію.