Тема: Дік Сенд і його друзі
Мета: удосконалювати
навички роботи з текстом , визначити місце Діка Сенда в системі образів ,проаналізувати особливості взаємин між персонажами; вчити
характеризувати літературного героя, давати оцінку його вчинкам, розвивати навички пообразного аналізу тексту, мислення,вміння чітко висловлювати власну думку щодо подій, добирати цитатний матеріал із тексту для характеристики
персонажів;
сприяти
розвитку кращих людських якостей та формуванню міжособистісних стосунків на основі поваги й любові до людини.
Тип уроку: урок систематизації та
узагальнення знань
Обладнання: мультимедійна
дошка, комп'ютер, відеозапис, друкований матеріал, підручники, сторінка
тревелбука.
Хід уроку
І. Орг. момент.
Добрий
день, друзі!
- Можна мені
вас так називати? Я рада знову до вас
завітати , і дуже хочу з вами потоваришувати.
- Скажіть,
будь ласка, хто такі друзі?
-Що означає
вміти дружити?
- Як на
вашу думку, для чого потрібні друзі?
- А які
риси приваблюють людей?
ІІ. Мотивація.
Слово
вчителя.
Потреба в
дружбі виникла дуже давно. Дружба вважалася великою цінністю.
-
Подивімося на (слайд 2) і спробуймо самі визначити тему нашого уроку. Про що
йтиметься сьогодні? Так, тама – ДРУЖБА. А конкретно ДРУЗІ Діка Сенда. ( Слайд 3 Тема)
( Учитель зачитує мету уроку)
-Зверніть
увагу на дошці у нас прикріплена валіза, в неї ми будемо збирати наші знання та
вміння, які допоможуть врятувати героїв.
- Який твір
ви прочитали? Хто його головний герой?
- Так, ви
знаєте, що Дік разом з друзями потрапив у біду. І ось мені потрапила в руки
пляшечка з посланням, яке, на жаль. трохи зіпсоване. Але це повідомлення
допоможе повернутися нашим друзям додому. Спробуймо їм допомогти.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
1). Повідомлення ( учні зачитують по одному
реченню з кожної групи)
Повідомлення
« Я Дік С….., мені
______років. Я з дитинства мріяв про мо____. Я розумів ,що мені не вистачає знань, а тому і став
вивчати морс___у справу. Я прагнув до знань, особливо цікавився
геог____єю та іст___єю подорожей.
Наш корабель « Піл_______» розбився, загинув
капітан Халл, він був справ______професіон_____і мужньою люд________. Я вдячний капітану ____,
котрий був мені другом, учителем, батьком, завжди старався бути рішучим,
сміливо дивитись небезпеці в вічі.
Разом зі мною
команда, є жінка років___________та її маленький син Дж_____, йому ____________років.
З нами брат місіс _____- Бенедикт, він
ентимо_________, дуже полюбляє досліджувати ком ______він дивний . Це благородні люди, вони стійко зносять усі
випробування. Ще є кілька негрів. Особливо серед них виділяється Гер___с. Це
сильна, віддда___ й сміл____ва людина.
Зараз ми знаходимося в Анго____, в
Афр____ці.
Якщо хтось знайде наше повідомлення,
передайте його містеру___________, бо він дуже хвилюється за своїх рідних. Я
зроблю все можливе, щоб ми всі повернулися додому.
-Які вміння ми використали під час
виконання цього завдання? ( Уважність, спостережливість, знання тексту).
- Покладемо це до нашої валізи.
2). 
Ви гарно
впоралися з цим завданням. А тепер попрацюємо в групах, адже ми знаємо ,
що підтримка і порада дуже важливі.
ІV. Застосування зун на практиці.
Відеоряд « МОРЕ»
Групова робота
1 –ша група. « Плутанина героїв або
неуважна вчителька».
Створити тревелбук ( сторінку). ( Пояснити
дітям).
Підписати характеристику героїв, творчо оформити.
ІІ –га група. На блакитних стрічках написати , які перешкоди
долав Дік.
( сирітство, тяжка праця, зрада, голод,
холод, ) Море – це символ життя. В житті буває складно
« Образи – вітрила». Розфарбуйте.
Гронування « Дружба» Висновок: Підтримка
друзів все подолає.
- Що означає бути капітаном свого життя? Я
– капітан, бо веду всіх за собою.
Ваші варіанти
« Асоціативний кущ .Я – КАПІТАН»
ІІІ –я група . Характеристика Геркулеса.
Сторінка тревелбука, написати сенкан
Презентація робіт
- Що розвивали? ( творчі здібності, образне мислення, усне мовлення, вміння
працювати в групі)
Руханка» Гроза» Композиці В. Мей « Шторм»
VІ. Узагальнення і систематизація матріалу.
Творча робота. Презентують інші учні
СМС повідомлення героям. 1- Діку, 2-а –
Геркулесу, 3-я – м. Уелдон
V.Рефлексія.
« Незакінчене речення»
-Я хочу подякувати ( побажати) Діку за _______________
-
Я хочу подякувати Ж. Верну за _________________
-
На уроці я замислився над тим, ___________________-
Вчитель.
- Подивимося, що є в нашій валізі…
Нелегко знайти собі справжніх друзів.
Бережіть своїх друзів, не сваріться по дрібницях. Є дружба душ, що витримує
грози і бурі життя. Людей зближує спільне навчання, захоплення, інтереси.
Головне, щоб усе приносило радість і
було корисним. Бажаю вам міцної дружби, щирості у стосунках із друзями.
Дотримуйтесь прислів’я: «Один за всіх і всі за одного».
Ви сьогодні гарненько попрацювали, на
партах лежать картки самооцінювання – оцініть, будь ласка, об´єктивно свою
роботу і підійдіть до мене на перерві.
VІІ. Дз На вибір.
1. Лист Діку Сенду. 2. Підготувати рекомендації людям, які
потрапили в скрутне становище
А наостанок…невеличкий смаколик
«Віртуальна реальність»
Інтегрований урок контекстуального
аналізу
( зарубіжна література – основи здоров'я)
Найголовніше
– подолати себе, свій страх, свій біль. Поведінка
в екстремальних ситуаціях. ( Дж.
Лондон « Жага до життя»)
Розробила
учитель зарубіжної літератури
НВК № 1
Ситало О.О.
2018-2019 н.р.
Предмет : Зарубіжна література – основи здоров'я.
Клас : 6
Розділ: « Людські стосунки»
Тема: Проблема життя І смерті, дружби І
зрадництва в творі Дж.Лондона « Жага до життя». Поведінка в екстремальних ситуаціях.
Мета: показати силу людського характеру, втілену в образі
головного героя; відпрацювати та
закріпити основні правила поведінки в небезпечних ситуаціях, продовжити
знайомство зі способами й засобами захисту в небезпечних ситуаціях;
розвивати
аналітичне мислення, уміння аналізувати ситуацію, робити висновки; розвивати
увагу;
виховувати критичне
ставлення до своїх і чужих вчинків, уміти розрізняти добро і зло, виховувати
впевненість, гуманізм
та силу волі.
Компетентності:
компетентності в природничих науках, уміння вчитися впродовж життя,
соціальні та громадянські компетентності, екологічна грамотність і
здоров'збережувальна.
Змістові лінії:
емоційно- ціннісна: поглиблювати знання учнів про творчість Дж. Лондона ;
літературознавча: розвивати навички аналізу ходожнього тексту;
діяльнісна: розвивати спостережливість, логічне й образне мислення, пам'ять, вчитися висловлювати свою думку;
загальнокультурна: на прикладі творів Дж Лондона показати, що людина завжди має залишатися людиною, боротися за життя заради перемоги.
емоційно- ціннісна: поглиблювати знання учнів про творчість Дж. Лондона ;
літературознавча: розвивати навички аналізу ходожнього тексту;
діяльнісна: розвивати спостережливість, логічне й образне мислення, пам'ять, вчитися висловлювати свою думку;
загальнокультурна: на прикладі творів Дж Лондона показати, що людина завжди має залишатися людиною, боротися за життя заради перемоги.
Поняття: екстремальна ситуація, тривога, небезпека, емоційна
напруга, страх, відчай, паніка, стрес, байдужість.
Тип уроку: урок-тренінг.
Унаочнення : макет пісочного годинника, сірники, клейка плівка (скотч), ножиці.
Форми роботи : групова, дослідницько- пошукова.
Методи та прийоми : бесіда, слово вчителя, інтерактивні
вправи « Мозковий штурм», « Мікрофон», « Незакінчені речення»
Випереджувальні завдання групам:
1-ша –
підготувати пам'ятку людині, яка опинилась в екстремальній ситуації;
2-га –
підготувати пам'ятку при обмороженні;
3-тя- ознайомитися
з поняттями: тривога, небезпека, емоційна напруга, страх, відчай, паніка,
стрес, байдужість;
4-та- доповідь ( коротко) про природу Аляски.
Перебіг уроку
І. Мотиваційно
– організаційний етап
У світовій літературі є багато прикладів поведінки людей в екстремальних
ситуаціях. Це і герой роману «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо, і пригоди Тома
Соєра і Гекельберрі Фінна, і герої Джека Лондона, які підкорювали суворі
простори Аляски.
Сьогодні на уроці
ми поговоримо про сильний людський характер в складних життєвих випробуваннях.
Ви знайомі з
текстом, на дошці записана мета , запишіть, будь ласка, ваші очікування від
уроку.
( Учні отримують по три
кружечки, які символізують піщинки, і вчитель пропонує написати очікування.
Після цього кожен учасник зачитує своє очікування та наклеює їх у верхній
частині пісочного годинника. Наприкінці заняття учні повинні вміти –
висловлювати свою точку зору чи здійснилися чиїсь очікування, перемістивши піщинки
до нижньої частини годинника).
Слово
вчителя.
- Із запропонованого твору спробуйте
самостійно дібрати епіграф до уроку за твором Джека Лондона. Притча Світлани
Копилової «Хитрец».
Хитрец
По дороге шла топа людей,
Каждый нёс по тяжкому кресту.
Двигались они немало дней,
Отмеряя за верстой версту.
Был средь этих путников
хитрец:
Незаметно к лесу он
свернул,
И спилил там у креста
конец,
Чтобы крест не так плечо
тянул.
И, довольный, путников
догнал.
С лёгкой ношей весело
идти,
Только об одном хитрец не
знал,
Что ущелье было впереди.
И кресты над пропастью
легли
Прямо от начала до конца:
По крестам они перебрались
Все, за исключением
хитреца.
Крест его теперь был
слишком мал,
Выбрал жребий сам себе
хитрец,
Свой же крест никто ему не
дал,
Ведь спасти чужой не может
крест.
В жизни крест у каждого
есть свой.
Не спеши свернуть в
манящий лес.
Знает Бог, несёшь ты для
чего
Этот, тяжким кажущийся,
крест.
Учні із
запропонованих варіантів вибирають слова: «Не спеши свернуть в манящий лес…»
ІІ. Виконавчо – діяльнісний етап
Інтерактивний метод « ПРЕС».
Дискусійне
питання І групі:
-
Чи повернеться герой оповідання
за золотом ?
Очікувані
результати.
Я вважаю, що герой не буде робити такої
помилки. Бо, пройшовши через важкі
випробування, він змінив свої життєві цінності. Саме через золото
загинув його друг, бо воно забрало його сили, а через зраду товариша, на мою
думку, він ще й занепав духом. Наш герой обрав життя, а, значить, він не
повернеться за золотом.
Дискусійне
питання ІІ групі:
-
Перемагають лише сильні?
Очікувані
результати.
Я знаю, що наш герой вижив завдяки силі
духу, а не фізичній силі . Вважаю, це справедливо. Він дуже хотів жити - і
вижив. Наприклад, переміг ведмедя саме
силою духу, бо фізичних сил у нього було обмаль. Герой переміг вовка, такого ж
знесиленого, як і він сам, бо це був єдиний шлях вижити. І вижив, попри
хворобу, біль, виснаження, холод і голод. Якби він опустив руки, дозволив собі
зневіритися та впасти у відчай, то до людей він би не дійшов. Бо перемагають
лише сильніші - сильніші духом. Отже, перемога за духовно сильними людьми!
Бесіда
з ІІІ групою.
1. Яке справжнє імꞌя письменника?
2.
Назвіть відомі вам твори Дж. Лондона. Які з них ви
читали?
3.
У чому , на вашу думку, полягає виховне значення
оповідання Джека Лондона «Жага до життя» .
Над чим вас змусили замислитись слова автора:
- Про який північний
край розповідається в творі? Що ми
знаємо про Аляску? ( Доповіді)
Інтерактивна
метод «Мозковий штурм»
Здавна люди вивчають небезпечні
ситуації, щоб уникати та попереджувати їх. Але коли це неможливо, людина
починає діяти так, щоб врятуватися. Щодня
в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних
умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до
загибелі. Ці події ми називаємо надзвичайними ситуаціями. Від них у житті не
застрахований жоден із нас.
На жаль, стикаючись з лихом, багато людей неспроможні ефективно допомогти потерпілому. Чому так? Чому людина стає безпорадною, коли стикається з небезпекою? Відповідь до банальності проста: не вистачило знань, рішучості, волі, часу.
На жаль, стикаючись з лихом, багато людей неспроможні ефективно допомогти потерпілому. Чому так? Чому людина стає безпорадною, коли стикається з небезпекою? Відповідь до банальності проста: не вистачило знань, рішучості, волі, часу.
- Що таке
екстремальна ситуація та які почуття виникають у людей під час екстремальної
ситуації?
Екстремальна ситуація — це дуже складні, із ризиком для життя
й здоров’я людини обставини.
Людину, яка
потрапила в екстремальну ситуацію, можуть охопити певні почуття.
Тривога - негативно забарвлена емоція, що виражає
відчуття невизначеності, очікування негативних подій. На відміну від причин
страху, причини тривоги зазвичай не усвідомлюються, але вони допомагають людині
уникати потенційно шкідливої поведінки.
Небезпека - це явища та процеси, що за певних
умов здатні завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що
забезпечують життєдіяльність людей.
Емоційна напруга — стан надмірної мобілізації
фізіологічних функцій організму (у першу чергу, нервової системи), що виникає в
умовах розв’язання важкого завдання або в небезпечній ситуації.
Страх - це внутрішній стан, зумовлений
реальною загрозою. Страх це первинна реакція людини на небезпеку. Саме страх
дозволяє людині вижити в більшості випадків. За своєю силою він перевищує всі
інші емоції.
Також в
екстремальній ситуації люди можуть впадати у відчай, паніку або стресовий стан.
Відчай — це відсутність надії на кращу долю,
або зневір’я в уникненні якогось зла. Відчай — це страх без надії.
Паніка - це особливий емоційний стан, що
виникає внаслідок нестачі інформації щодо незрозумілої ситуації та який
виявляється в стихійних імпульсивних діях.
Стрес — система реакцій організму у відповідь
на будьяку висунуту до нього надзвичайну вимогу. Стрес — це відповідь на
загрозу, реальну чи уявну. Будь-яка несподіванка, що порушує звичне життя, може
стати причиною стресу. Але найнебезпечнішим є стан людини, який психологи
визначають як байдужість.
Байдужість — стан, коли людина втрачає віру, надію
щодо змін на краще та віддає свою долю на волю випадку. Перестає боротися за
життя, перебуває в «режимі очікування».
Отже, вижити в екстремальній ситуації
людині допомагають практичний досвід, сила, витривалість та воля, а також
товариська підтримка.
Тренінг « Збери вежу»
Учні в групах за допомогою скотчу та сірників
збирають вежу за 5 хвилин. Нехай побудують якомога вищу вежу .Правила такі, що
учні не можуть кріпити вежу ані на підлозі, ані на стелі. Коли вежу буде
закінчено, вона має стояти самостійно (принаймні 10 секунд). Ця чудова гра із залученням учнів може бути
використана для навчання та пояснення важливості багатьох видів навичок:
спілкування, прийняття рішень, вирішення проблем, розуміння дружньої підтримки.
- Скажіть,
ви змогли б зібрати вежу без підтримки іншого?
З якою метою ми провели цей тренінг?
- Слово
вчителя
Сьогодні на
уроці ми відпрацюємо та закріпимо з вами алгоритми
дій в різноманітних екстремальних ситуаціях.
Робота в групах
Кожна група складає текст
повідомлення з урахуванням всієї обов’язкової інформації, що необхідно передати
рятувальникам.
Приклади
екстремальних ситуацій:
1 група —
пожежа в житловому будинку;
2 група —
людина на вулиці з ознаками обмороження;
3 група —
товариш вивихнув ногу;
4 група — із
вікна оселі ви побачили, як на вулиці декілька людей розпочали жорстоку бійку
Ті
питання, які ми пригадаємо сьогодні на прикладі нашого героя допоможуть правильно прийняти рішення і не
допустити зволікання в діях із надання першої долікарської допомоги. Підготовлені учні презентують свої пам'ятки.
|
Перешкоди
|
Поради
|
|
|
|
|
Вивихнув ногу
|
Перша медична допомога
потерпілому при вивихах надається в певній послідовності:
§ дати постраждалому протибольовий засіб;
§ накласти тугу пов’язку;
§ прикладати холод;
§ забезпечити спокій ушкодженої кінцівки.
Увага! При вивиху не намагайтеся вправити кості суглоба на
місце.
|
|
Змерз
|
Допомога. При легкому
ступені переохолодження розігрівають тіло шляхом розтирання. Дають випити
кілька склянок теплої рідини.
При середньому
і важкому станах енергійно розтирають тіло шерстяною тканиною до почервоніння
шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, Якщо потерпілий слабо
дихає роблять штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення
життєвих функцій створюють спокій, закутують у теплий одяг.
|
|
Зустріч із хижими тваринами
|
Якщо ви помітите вовка раніше, ніж він помітить вас, тихо йдіть геть. Буде краще, якщо він вас і не побачить. Якщо вовк вас помітив, почніть повільно відходити назад. Не дивіться
йому в очі! Для вовка погляд в очі це виклик.
Якщо вовк переслідує вас, то не потрібно бігти. Звірі все
одно бігають швидше.
Коли ви намагаєтеся піти від вовка, завжди тримайте його перед очима і
не повертайтеся спиною, інакше інстинкт хижака спрацює миттєво. Вовків
легко відвернути їжею. Киньте вовку їжу у випадку переслідування. При нападі вовка скласти в позу ембріона,
закриваючи руками шию, щоб вовк не мав доступ до типових місцях укусу,
особливо до шиї.
Як захиститись від агресивних
безпритульних тварин?
Повідомити негайно про таку тварину у місцеву
комунальну службу або підприємство, яке займається виловом безпритульних
тварин та діють відповідно до Закону України «Про захист тварин від
жорстокого поводження».
|
ІІІ.
Контрольно – корекційний етап.
1. «Мікрофон» .
«Якщо зібрався подорожувати, які
препарати повинні бути в аптечці
медичної допомоги»?
2. « Незакінчене речення»
2. « Незакінчене речення»
На які роздуми наштовхує нас
проблематика твору?
Я навчився на уроці….
Я поглибив сьогодні свої знання….
Відкриттям для мене
було…
Я ще більше полюбив
життя за…
3. Прокоментувати фрази:
- Що для мене означає
бути людиною?
- Яку відповідь дає
вірш В.Симоненка « Ти знаєш, що ти Людина»?
- А як про це
висловився Й.Бехер? А ваша точка зору? Чому? Обґрунтуйте.
Бути людиною не дуже
просто,
Бути людиною –
геройство в наші дні.
Устати й крикнути з
трибуни, з помосту:
«О люди, залишайтеся
людьми!»
4. Учні діляться своїми враженнями про те, чи справдилися їх очікуванння.
5.
Дом.завд.
І група -написати
кросовер « Згадки старого золотошукача»
( « Старий і море»)
(В розповідь із
хлопчиком ввести пам'ятку при обмороженнях)
ІІ група - написати
есе « Найголовніше – подолати себе, свій страх, свій біль».
Повертайтеся
живими
1.1 Від козаків до кіборгів
Українці у всі часи та понад усе цінували свою свободу. І значною мірою
через це воювати нам доводилось багато і часто. Доводиться і нині. Захищати
себе від нападників і не допустити завоювання території. Хто б міг подумати, що
брати до рук зброю українцям доведеться й у третьому тисячолітті.
Які вони — українські воїни Х, ХVІІ, ХХІ століть? Змінювались
обладунки, зброя, воєнні тактики та способи формування військ. Та незмінним
залишився волелюбний дух, незламність і здатність до саможертовності, яка дивує
увесь світ. Не раз ми воювали і боролись. Переможемо і цього разу. Бо славні
справжні герої були завжди і не перевелися досі в Україні.
ІХ – ХІІІ століття
У час існування Київської Русі військовому мистецтву надавалось особливого, великого значення.
Воїни були добре тренованими та готовими у будь-який час іти в бій. Армія могутньої держави була оснащена всіма сучасними засобами для оборони та наступу. Основними ворогами Київської Русі, як відомо, були монголо-татари, раніше – половці та печеніги. Особливістю українських військ цього періоду було те, що воєнні формування складали окремі роди русичів. Дружинники були не тільки воїнами, а й радниками князя. Велике значення тоді мало народне ополчення, яке, власне, і називали словом «воїни».
У час існування Київської Русі військовому мистецтву надавалось особливого, великого значення.
Воїни були добре тренованими та готовими у будь-який час іти в бій. Армія могутньої держави була оснащена всіма сучасними засобами для оборони та наступу. Основними ворогами Київської Русі, як відомо, були монголо-татари, раніше – половці та печеніги. Особливістю українських військ цього періоду було те, що воєнні формування складали окремі роди русичів. Дружинники були не тільки воїнами, а й радниками князя. Велике значення тоді мало народне ополчення, яке, власне, і називали словом «воїни».
Цікаво, що ще у давній період Русі
існувала незвичайна традиція — «постриги».Хлопчики вже у віці 3-4 років ставали на шлях воїнів. У
давніх переказах українські воїни зображені як надзвичайно хоробрі і вірні
своїй Батьківщині. Разом із
підлеглими у бій завжди ішов князь і також вступав у битву з ворогами.
Основною зброєю того часу були короткі
списи, мечі, луки і ножі-скрамасакси. Щодо обмундирування, то шоломи у русичів
були гостроверхими, тіло і навіть обличчя захищала кольчужна сітка. А щити були
дерев’яними. Спорядженню верхового коня теж надавалось великого значення.
Характерним
було те, що перед початком бою військо завжди молилось. Такі відомості
подані вже з часу, коли народ був похрещеним. Основу князівських збройних
загонів складали дружинники-лицарі. Чи були це лицарі у нашому з вами сучасному
розумінні? Мабуть, так, адже лицарство як явище, поширене у середньовічній
Європі, було і у нас. Наприклад, князь Святослав, за свідченнями літописців,
був дуже хоробрим, понад усе цінував честь воїна, рівність побратимів та був
готовий до самопожертви. «Святослав був хоробрий, легкий на ходу як барс, у
поході не возив а собою ні казанів, ні наметів… і як ішов із ким воювати, то
посилав перед себе своїх послів, щоб вони оповістили при те ворогів, кажучи:
«Іду на ви».
Руси здобули собі славу відважних і
вправних воїнів. Відомо, що їхні
загони не раз перемагали кількісно переважаючі сили ворогів. Візантійський
літописець Лев Діакон так писав про них: “…роси, що здобули славу переможців
у сусідніх народів, вважаючи за величезне лихо втратити її і бути переможеними,
билися відчайдушно“.
Козаки
XV – XVIII століття
Українців називають козацькою нацією, за
звичаями, традиціями, за духом. То що ж означає насправді цей козацький дух?
Варто зауважити, що період козаччини сам
по собі був дуже насичений і про козацтво як про єдине збірне поняття говорити
важко. Козаки були різними і боротьба їх була різноплановою: ці воїни захищали українські кордони від
турецько-татарських завойовників і самі нападали на територію Османської
імперії; вони служили гетьманам і були вільними; воювали у королівських
військах і провадили національно-визвольну боротьбу. Та тим не менше,
козаки навічно прославились як надзвичайно розумні, хитрі і вправні воїни. Вони
були сильними і витривалими.Боронити
християнську віру від невірних було їхньою ідеологією.
Із виникненням Запорізької Січі про
козацтво почали говорити як про організоване військо з чіткою воєнною
структурою. Верховним воєначальником був гетьман, далі йшли полковники, сотники
і десятники. Всі посади були виборними. Паралельно із запорізьким розвивалось і
реєстрове козацтво.
Козаки дуже добре володіли
фортифікаційним мистецтвом: оточували себе валами і ровами, перейти які було
неможливо. А якщо доводилось розкладати табір – розставляли довкола вози.
Французький військовий інженер Боплан так писав про це: «500 татар не
наважуються атакувати 50-60 козаків, якщо ті йдуть під захистом табору, а 100
козаків за табором можуть відбитися і від тисячі поляків». У козаків були
добре розвинуті кіннота, піхота та навіть флот. У XVII столітті їхню піхоту вважали найкращою в Європі. Вміло
стріляли з рушниць, мушкетів та володіли холодною зброєю. А ще
характеризувались неабиякою спритністю та вмінням виходити зі, здавалося б,
безвихідних ситуацій. Бо ж кажуть, були
серед них навіть характерники.«Ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна
куля, крім срібної, їх не брали». Так говорили про легендарних характерників.
Вважали, що вони знають таємну силу речей, знають майбутнє та вміють те, що
звичайному воїну не під силу. Письменник Андрій Чайковський пише про них: «Хто
меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника,
якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє
окульбачити і заставити собі служити».
Опришки
XVI – XIX століття
Опришки були воїнами-повстанцями. Вони боролись проти панського гніту:
польської шляхти, австрійських та угорських панів, молдавських бояр. Тих,
хто поводився зверхньо та несправедливо із простими людьми. Таких вони
грабували, нападаючи зненацька і знову тікаючи у свої засідки. (А скільки є
легенд про награбовані і досі незнайдені скарби опришків). Збирались у ровти і
жили в горах майже цілий рік. Опришки діяли у довколишніх територіях Карпат:
від Галичини до Закарпаття.
Опришки самі походили з селян і
відповідно мали неабияку підтримку мешканців довколишніх поселень. Місце перебування опришків завжди трималося у
найсуворішій таємниці і ніхто з людей не міг видати її. В опришках були вишколені бійці, загартовані
фізично і стійкі морально. Юнаки наполегливо вчились бойових
прийомів у старших, опановували мистецтво володіння зброєю.
Одягались опришки насправді просто, у
сорочки та сукняні плащі. Зброя їхня змінювалась із розвитком техніки
військової справи. Спершу стріляли з луків, далі – з рушниць і пістолів. Та улюбленою їх зброєю були дуже гострі
топірці – бартки.Ця особлива зброя була ще й красивою: ширшу частину
прикрашали найрізноманітнішими орнаментами, а вужчу або закручували у ріг, або
витісували у формі коника, тощо. Кажуть, обряд посвячення в опришки проходив із
демонстрацією вміння володіти топірцем, на цій зброї навіть складали присягу.
Бартку використовував і сам очільник
опришків – Олекса Довбуш. (А застрелений він був, за легендою, срібною
кулею).Деякі історики зазначають, що опришки – дуже малочисельні загони. Та це
не зовсім так. Відомо, що вони воювали разом із гайдамаками на Великій Україні.
У різні часи опришки штурмували і заволоділи королівським замком у Новотанці,
замком у Сяноку, захопили Богородчанську фортецю та фортецю Пнів. Тож це були
досить потужні військові формування, які залишились у народній пам`яті
легендарними месниками, непереможними героями.
Січові стрільці
ХХ століття (1914-1920 роки)
«Ой у лузі червона калина
Похилилася.
Чогось наша славна Україна
Зажурилася.
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!»
Так звучить відомий у народі гімн січових стрільців. То були справді важкі для України часи – Перша світова війна. З одного боку Росія, з іншого Австро-Угорщина, та січові стрільці боролись за свою – Українську державу. Стрілецький рух почав формуватися ще задовго до війни. Національно свідома молодь була об’єднана у організації «Сокіл» та «Січ», де плекалась мораль національної єдності, проводилась хороша фізична підготовка.Січові стрільці фактично стали підрозділом Армії УНР. Добровольча військова формація згодом стала організацією на засадах регулярного війська. Перші січові стрільці були сформовані із галичан. Не секрет, що входили вони до складу австрійського ландштурму. Та важливо, що організація була сформована з українців, на чолі який стояли теж українські командири.Австро-Угорська імперія сама остерігалася військової потуги українства, тому з кількадесят тисяч добровольців відібрала лише 2,5 тисячі. Згодом військовополонені, що вийшли з австро-угорської армії, утворили 1-й курінь. Курінь січових стрільців мав за мету захищати Центральну Раду від більшовиків.Окремий загін Січових Стрільців став на чолі повстання проти гетьмана Скоропадського після проголошення ним федерації з Росією. У вирішальному бою наші таки перемогли гетьманських дружинників.Січові стрільці мали свої полки піхоти та артилерії, кінний полк. Військовий вишкіл у них називався муштрою. Та головною все ж була самодисципліна. Одягали стрільці характерні «мазепинки» та червоно-чорні стрічки на верхній одяг. Використовували кріси, багнети, гранати. Цікаво, що для навчання військової справи спеціально було видано близько десятка україномовних підручників. Писали їх українці самостійно, часто й від руки.Січові стрільці були чудово організованим формуванням національно свідомих, думаючих людей, носіїв високих ідей і благородних ідеалів. Ідеологією січових стрільців була єдина і незалежна Україна зі всіма своїми територіями. Важливо, що УСС були першою спробою створити українську національну армію для захисту Української держави не лише від східного ворога, а й від західного. Вони відчайдушно боролись за волю України.
Похилилася.
Чогось наша славна Україна
Зажурилася.
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!»
Так звучить відомий у народі гімн січових стрільців. То були справді важкі для України часи – Перша світова війна. З одного боку Росія, з іншого Австро-Угорщина, та січові стрільці боролись за свою – Українську державу. Стрілецький рух почав формуватися ще задовго до війни. Національно свідома молодь була об’єднана у організації «Сокіл» та «Січ», де плекалась мораль національної єдності, проводилась хороша фізична підготовка.Січові стрільці фактично стали підрозділом Армії УНР. Добровольча військова формація згодом стала організацією на засадах регулярного війська. Перші січові стрільці були сформовані із галичан. Не секрет, що входили вони до складу австрійського ландштурму. Та важливо, що організація була сформована з українців, на чолі який стояли теж українські командири.Австро-Угорська імперія сама остерігалася військової потуги українства, тому з кількадесят тисяч добровольців відібрала лише 2,5 тисячі. Згодом військовополонені, що вийшли з австро-угорської армії, утворили 1-й курінь. Курінь січових стрільців мав за мету захищати Центральну Раду від більшовиків.Окремий загін Січових Стрільців став на чолі повстання проти гетьмана Скоропадського після проголошення ним федерації з Росією. У вирішальному бою наші таки перемогли гетьманських дружинників.Січові стрільці мали свої полки піхоти та артилерії, кінний полк. Військовий вишкіл у них називався муштрою. Та головною все ж була самодисципліна. Одягали стрільці характерні «мазепинки» та червоно-чорні стрічки на верхній одяг. Використовували кріси, багнети, гранати. Цікаво, що для навчання військової справи спеціально було видано близько десятка україномовних підручників. Писали їх українці самостійно, часто й від руки.Січові стрільці були чудово організованим формуванням національно свідомих, думаючих людей, носіїв високих ідей і благородних ідеалів. Ідеологією січових стрільців була єдина і незалежна Україна зі всіма своїми територіями. Важливо, що УСС були першою спробою створити українську національну армію для захисту Української держави не лише від східного ворога, а й від західного. Вони відчайдушно боролись за волю України.
Вояки УПА 1942—1954 роки
фото: Нескорений32
«Якби у французької армії був такий
дух, як в УПА, то німецький чобіт ніколи не топтав би Францію» – сказав
колись Шарль де Голь. Перші загони УПА організував отаман Тарас
Бульба-Боровець. Підпорядковуючись
уряду Української Народної Республіки, Українська Повстанська Армія боролась
проти радянських і німецьких військ. Протягом всього існування УПА
німці намагались її знищити: це були масові акції, зокрема розстріли. Більшовики
теж не відставали: влаштовували засідки та великі бої. Росіяни діяли підло:
перевдягаючись у форму українців, нападали на місцеве населення, щоб посіяти
ненависть до наших воїнів.
УПА, яка була партизанським формуванням,
ділилась на 4 групи – Північ, Південь, Захід, Схід (дуже малочисельна). Це була
кавалерія та артилерійські загони. Армія
не була регулярною, тому не мала постійної амуніції. Нерідко
одягали трофейну німецьку чи радянську. Та коли шили форму самостійно (вона
була зеленою) –зображали на ній тризуб.
Відомо, що пряжки виготовляли із відстріляних гарматних гільз. Медикаменти,
їжу, побутові предмети, навіть зброю для вояків збирали самі селяни
добровільно. Колишні вояки розповідають, що їм було заборонено щось вимагати
від людей, та й потреби такої не було, ті самі віддавали, що могли. Солдатам
доводилось переховуватись у лісах та хащах. Купались у річках, там і прали
одяг. У час, коли не було боїв, вдосконалювали свої навички. Розпорядок дня був
чітко розпланований: підйом, молитва, руханка, умивання, сніданок, військові
заняття і т.д.
Хоч солдати УПА не володіли достатнім
запасом озброєння, вони все ж мали хорошу військову підготовку. Ці хлопці відзначались надзвичайно
сильним патріотичним духом, вірою в ідею української соборності, аж до
готовності самопожертви заради неї. У своїй присязі кожен з них
обіцяв: «В цій боротьбі не пожалію ні крови, ні життя і буду битись до
останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України».
Самооборона, «укропи», кіборги
На час здобуття
Україною незалежності наша армія була однією з найбільших в Європі, до того ж, оснащена
ядерною зброєю. Та практично за 10 років число військових скоротилося більш як
на половину, у рази зменшилась кількість військової техніки та озброєння.
Україна відмовилась від ядерної зброї,отримавши
гарантії суверенітету і безпеки (від Росії зокрема), вірячи у мирне
майбутнє. І ось, коли Росія вже почала впроваджувати свій підступний план
нападу на незалежну державу, Збройні сили України виявились не зовсім готовими
до війни. Ніхто не сподівався нападу “дружньої” сусідки.
Та він стався. Саме у час, коли інша
частина українського військового потенціалу була добре сформована і готова до всього. Це були добровольці. Ті,
хто пройшов Майдан, хто захищав Крим, ті, хто розумів, що відбувається
насправді. В Україні почали формуватись добровольчі батальйони. Вони укріпили
сили військовослужбовців. Українці,
як ніколи єдині в ідеї незалежності і цілісності держави, стали консолідувати
сили у допомозі армії. Крім техніки, зброї та обмундирування, які
надає солдатам держава, всім потрібним забезпечують їх і волонтери. Люди шиють
маскувальні сітки, бронежилети, купляють автомобілі і новітню техніку.
Сучасні українські воїни користуються
приладами нічного бачення, артилерійськими установками різного типу. У
розпорядженні армії сучасні бронебійні машини та реанімобілі, безпілотн
літальні апарати, тощо. Українське
військо сильне фізично, та головне – морально. Вони відчайдушні та
незламні, наче кіборги.
Кіборгами почали називати
захисників Донецького аеропорту. За надзвичайну витривалість, сміливість та
безстрашність. Адже вони, на великий подив усіх, перебуваючи у нерівних
позиціях з російськими військовими, тримались до самого кінця, так і не здавши
позицій ворогові. Ще одне слово, яким нарекли наших військових росіяни – “укропи”. Зневажливе у їхньому
розумінні, похідне від “Український Опір”, це слово стало сприйматись у нас як
позитивне. Українці самі називають себе “укропами”, вірячи у добру силу правди,
що, наче зелена рослина, відганяє злих духів. Сучасні українські воїни – це
знову ті, хто взявся за зброю, щоб захистити державу. Їх називають воїнами світла, бо вони світлі і
воюють за правду. Вони сильні, як ніколи. Вони продовжують боротись, бо ми
мусимо премогти.
Відео «Подай руку Україні»
1.3. Патріотична хвилинка поезії ( позаду-
відеоролик про Україну , тиха музика)
* Учениця читає вірш « Моя
Україна» (Ігор Бірча.)Я хочу сказати простими словами, Про те, що турбує мене вечорами, Про те , як в думках я малюю картину, Якою я бачу свою Україну! В моїй Україні ніхто не стріляє, Ніхто не калічить, ніхто не вбиває! В моїй Україні ніхто не воює! Своє і чуже життя кожен цінує! В моєї країни чудові сусіди, Запрошують в гості і я до них їду. Сусіди і самі в нас часто бувають. Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають! В моїй Україні є чесная влада, Про неї в народі складають балади. Працює й працює, з ранку до ночі, Щоб людям відкрито дивитись у очі. В моїй Україні не плюють на підлогу, Отримують і надають допомогу, І молодь моя не п'є і не курить, Займається спортом, співати так любить! В моїй Україні чемні дівчата! А хлопці вміють їх щиро кохати! Навчаються жити, читають книжки, І горді від того наші батьки! В моїй Україні немає кордонів! І море, і сонце, Дніпро, терикони, Карпати зимою в засніжених шапках,- Моя Україна! Люблю її! Крапка!
·
Біля імпровізованої стіни з
надписами загиблим воїнам, читають дівчата, на плечах чорні хустки.
Із тих очей, що не бояться вмерти,
Із тих очей, що страху вже не мають,
Із тих очей, що так багато знають…
Не стерти біль з пошарпаних сердець,
З зітлілих душ, що бачили кінець,
Що бачили похмурі смерті очі
І нескінченно довгі темні ночі…
Не заглушити стогін боротьби,
Ні крик, ні безпорадної мольби…
Роки минуть, війни вже не забути
Ні тим, хто є, ні тим, кому ще бути…
© Олена Лемішко
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
І без імен вони для нас герої.
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
І без імен вони для нас герої.
Автор: Невідомська Вікторія
Відео «Мамо не плач»
1.4. Діти - воїнам
Відеоролик
. Пісня « Білі лебеді на небесах».
( учень прив'язує нитку з нанизаними лебедями з паперу, закріплює високо над
дошкою)
Вчитель. Ми
хочемо сказати вам не віршами, а простими словами від щирого серця, від душі.
Виступ учнів – біженців.
1.
« Я
із м. Горлівки. Тимчасово я розлучена із моїми рідними та близькими, там
залишилися мої однокласники, друзі, пусті наші класи. Люди налякані, жахає
навіть тиша…Але я дуже хочу додому.
2.
Я із
м. Донецька. Другий рік я проживаю у м. Добропіллі. Незвично було те, що люди
живуть своїм розміреним , тихим життям, діти ходять до школи, малюки бавляться
на подвір'ї, вечорами родина збирається вдома , молодь прогулюється парком…
мені тут добре, але я сумую за своєю родиною та друзями. Я дуже хочу додому…
3.
Мій
тато воїн АТО, я відчувала себе завжди
татовою донечкою. Він завжди мене підтримував, міг розрадити . Нам з мамою та
братом було завжди спокійно та затишно , коли татко вдома. Але ми поважаємо
його вибір, він свідомо пішов захищати нашу землю. Мій брат навчається у Києві,
але готовий будь- якої миті розділити участь багатьох воїнів, молодих хлопців,
справжніх патріотів, бо татко йому показав гідний приклад. Я пишаюсь цим. Ми дочекалися свого татка, ( підходить та
обнімає батька) знаємо, що вас також чекають вдома рідні, вам є заради чого
жити, не підведіть їх, верніться живими та неушкодженими, будь ласка.
4.
А
мій тато поруч з родиною, в нашому місті не чути вибухів, ми спимо спокійно –
цим ми завдячуємо вам, нашим захисникам. Ми знаємо, що вам нелегко, але ви тримайтеся.
Говорять Бог посилає такі випробування, які може витримати людина. Ви знайте,
що ми пишаємося вами , вдячні вашим батькам за те, що виховали гідних синів,
синів своєї Батьківщини. Дякуємо за спокій у нашому місті. Повертайтеся живими!
Вчитель. Низький уклін вам ,
наші захисники. Маленька дівчинка
читає молитву із свічечкою. 
Немає коментарів:
Дописати коментар